Історія кафедри

Інформація оновлена 19.05.2016

Історія кафедри фізіології людини і тварин

Кафедра фізіології людини та тварин Новоросійського університету була створена при участі І. М. Сєченова в 1872 р. Працюючи в Одесі менш 6 років І. М. Сєченов встиг виконати цілий ряд надзвичайно важливих досліджень. Так, тут він встановив значення гемоглобіну і рідкої частини крові для зв'язування і транспорту вуглекислого газу. Вивчаючи функції нервової системи Сєченов встановив, що при частому подразненні нерва зникають ознаки збудження. На цій основі він зробив висновок, що не тільки в центральній нервовій системі, але й у периферійних нервах процеси збудження змінюються процесами гальмування. Великий інтерес для фізіології має спільна робота І. М. Сєченова та І. І. Мечникова про природу дії блукаючого нерва на серце. Ними було встановлено, що при тривалому подразненні блукаючого нерва черепахи виникає періодичність в його гальмівному впливі на діяльність серця: вона то посилюється, то послаблюється.
 
Після від'їзду Сєченова з Одеси в 1876 р. кафедру фізіології очолили його учні – спочатку П. А. Спіро, а потім Б. Ф. Веріго, які забезпечили сєченовський напрям у фізіологічних дослідженнях. Під керівництвом Сєченова Спіро вивчав іннервацію дихальних шляхів і довів наявність у довгастому мозку і Варолієвому мості нервових центрів, які беруть у регулюванні дихання. Спіро належить відкриття явища реципрокної іннервації. Спіро також описав явище, яке одержало назву «рефлекторних слідів». Спіро також знайшов явища сумації подразників у нервових центрах. Присвятивши ряд праць явищу гіпнозу, він рішуче відкинув думку, ніби гіпноз є таємничим явищем, недоступним для дослідження. Деякі роботи Спіро були присвячені фізіології травлення. 
 
Після смерті П. А. Спіро (1893 р.) лабораторію фізіології в 1894 р. очолив Б. Ф. Веріго. Він розгорнув дослідження з фізіології нервової системи і довів, що між процесом збудження ї провідністю в нерві існують відповідні взаємовідношення. Проведення збудження по нерву він трактував як процес стрибкоподібний. Досліджуючи механізм катодичної депресії, Веріго встановив, що під час збудження по нерву проходить перерозподіл іонів. Широкі дослідження провів він та із питань імунобіології. 
 
Після переходу Б. Ф. Веріго на кафедру фізіології організованого в 1901 р. медичного факультету завідуючим лабораторією фізіології на фізико-математичному факультеті був обраний В. В. Зав'ялов, який займався переважно педагогічною діяльністю. Наукова робота лабораторії розгорнулась з приходом в 1915 —1916 рр. учнів М. Є. Введенського - І. С. Берітова (Беріташвілі) і Д. С. Воронцова. Працюючи протягом 4-х років в Одесі, Берітов встановив закон спареної ірадіації збудження в центральній нервовій системі. Він також досліджував реципрокну іннервацію скелетних м'язів. Воронцов вивчав електрокардіограму серця жаби. Ряд його робіт були присвячені фізіології нерва, ним вивчалась провідність збудження по нервам. 
 
Після Великої Жовтневої революції, на початку 20-х років, на базі фізіологічної лабораторії кафедри зоології була організована кафедра фізіології тварин. Спочатку цією кафедрою керував учень І. П. Павлова Б. П. Бабкін, який одночасно очолював кафедру фізіології в медичному інституті. В 1922 р. Б. П. Бабкін залишив Одесу, і в цьому ж році кафедру фізіологи очолив співробітник І. П. Павлова Є. І. Синельников. Наукові дослідження Синельникова стосувались різних відділів фізіології: фізіології центральної нервової системи і вегетативної нервової системи, теплорегуляції, фізіології травлення і лімфатичних утворень та ін. Розробивши спеціальну методику зігрівання і охолодження крові, яка притікає до головного мозку, Синельников разом із своїми співробітниками довів, що збудником теплорегуляційних центрів є зміна температури крові. Кафедрі належить заслуга встановлення умовно-рефлекторної регуляції температури тіла, що було підтверджено багатьма фізіологами і клініцистами. Ряд робіт Синельникова і його співробітників були присвячені умовно-рефлекторній діяльності. Було встановлено (К. М. Леутським), що в жаб, які позбавлені великих півкуль, можна виробити умовні рефлекси на світло і на час, однак процес гальмування на диференційний подразник виробляється важко і не лише в оперованих, але й у нормальних жаб. М. В. Лось і В. Є. Шевальов встановили, що при анемізації головного мозку в кішок порушуються умовні рефлекси, які швидко відновлюються після нормалізації кровообігу в центральній нервовій системі. Р. О. Файтельберг виявив, що при авітамінозі В порушується умовно-рефлекторна діяльність у голубів, розвивається процес гальмування на авітамінозний корм, внаслідок чого птахи становляться байдужими до їжі. Вивчаючи рефлекторні взаємовідношення між внутрішніми органами, Синельников та інші встановили, що між органами черевної і тазової порожнини існують вісцеро-вісцеральні рефлекси, які зберігаються після зруйнування спинного мозку. Детально розроблювались Синельниковим і його співробітниками (Л. Я. Семенюк, З. М. Воля, Г. Ф. Альохіна, І .С. Самойленко) проблеми фізіології травлення. Було доведено, що акт жування здійснює вплив на діяльність травних залоз і на формування зубощелепного апарата. Виключення жувального апарата погіршує засвоєння жирів, білків та вуглеводів. Детально вивчалась секреторна і моторна діяльність кишечника  людини і тварин. Доведено було, що тривалість періоду голодних скорочень і відносного спокою залежить від травного режиму, який передував голодуванню. 
 
Після смерті Є. І. Синельникова в 1951 р. на чолі кафедри став його учень Р. О. Файтельберг. У 60-70 роках проф. Файтельбергом із співробітниками були також проведені роботи по вивченню закономірностей всмоктування різних поживних речовин у шлунково-кишковому тракті, причому не лише в нормі, але і за різних патологій. При цьому вказані закономірності розглядались з точки зору складних взаємовідносин між шлунком і кишечником. Значна увага приділялась завжди механізмам регуляції процесів всмоктування, а також і ролі подразнень різних ділянок травного тракту. В цей же період проф. Файтельберг Р.О.  і  доц.  Алексєєва 3. Й. вперше встановили залежність всмоктування глюкози та гліцину від вмісту в їх розчинах іонів Na. Це положення потім було підтверджено у багатьох лабораторіях світу. Дослідження всмоктування хлористих солей Mn, Zn, Co, Cu в різних відділах кишечнику виконала доц. Сьомік Л. І. Ці результати лягли в основу її кандидатської дисертації. Пізніше ці дослідження були продовжені ст. наук. співробітником Єрмаковою Т. Л., яка вивчала всмоктування мікроелементів при їх введенні сумісно з амінокислотами і сахарами. В ці ж роки розпочались роботи по вивченню механізмів впливу ЦНС на процеси всмоктування, для чого мікроелектроди стереотаксично вводились у різні її відділи та ділянки (кори головного мозку, підкіркових утворень, мозочка, спинного мозку, тощо), їх проводили доц. Венгржановський П. М., доц. Драчук Л. Г., кандидати наук Василєвський В. С., Ткаченко Г. М., Башев В. Д., Рахімбердиєв А. А., ст. лаб. Малаховська В. М. Так, досліджувалась дія прямокутного електричного струму різної напруги на різні нервові структури і вплив його на всмоктування. При цьому подразнювались різні відділи і структури головного і спинного мозку. Поряд з методами подразнення вказаних нервових структур електричним струмом провадили і зруйнування, шляхом електрокоагуляції, різних ділянок кори мозку, мозочка, підкоркових структур і перерізки спинного мозку на різних рівнях. У результаті цих численних багаторічних досліджень вдалось встановити, як різні нервові утворення і структури впливають на всмоктувальну діяльність кишечнику. Вдалось також встановити, що вплив нервової системи на всмоктувальний апарат кишечнику реалізується за участі серотоніну, що утворюється в кишечнику у так званих хромафінних клітинах (проф. Файтельберг Р.О., Балан М. М.). У тих випадках, коли відповідна структура стимулювала процеси всмоктування, у просвіті кишечника зростав і вміст серотоніну. Тому він був віднесений до факторів всмоктування. До факторів всмоктування були віднесені і пептиди. В цей же період вивчалась роль вегетативної нервової системи в проведенні імпульсів до всмоктувального апарату кишечнику. В останні роки роботи на кафедрі проф. Файтельберга дуже цікавили питання всмоктування у шлунково-кишковому тракті різних лікарських речовин. Під його керівництвом такі дослідження були розпочаті на початку 70-х років і продовжуються понині. Так, у ці роки доцент кафедри біохімії Карпов Л.М. (а тепер - професор і завідувач кафедри фізіології людини та тварин) з допомогою радіоізотопних методів виконав сумісно з співробітниками кафедри фізіології ряд досліджень по всмоктуванню деяких вітамінів у тонкому кишечнику у собак і щурів. Сумісно з інститутом медико-біологічних проблем (м. Москва) проводили вивчення прямолінійного закачування на всмоктувальні процеси в шлунково-кишечному тракті. До речі, за цією тематикою у 1981 р. була захищена кандидатська дисертація Т.В. Гладкій. На кафедрі проводили науково-дослідну роботу по вивченню дії різних кровозамінників (поліглюкін, гемодез та ін.) на організм тварин при крововтратах. З протипожежним інститутом (м. Москва) вивчали дію продуктів згоряння синтетичних матеріалів на організм. Високий науковий авторитет кафедри був причиною того, що їй було довірено проводити два Республіканських з’їзди фізіологів (у 1961 та 1977 роках), а також ряду Всесоюзних симпозіумів з фізіології і патології травлення. Така інтенсивна наукова робота кафедри, звичайно, була помічена і керівництвом університету і самими студентами. З цієї причини як проф. Файтельберг, так і кафедра в цілому, були одним із центрів студентської наукової роботи: проф. Файтельберг багато років був науковим керівником студентського наукового товариства (СНТ), а Л. І. Сьомік - головою СНТ університету. Під керівництвом проф. Файтельберга Р. О. було захищено 27 кандидатських і 6 докторських робіт. Але і після виходу на пенсію він не поривав зв'язків з університетом і кафедрою, продовжуючи консультативну допомогу співробітникам і аспірантам, беручи участь в організації різних з'їздів і конференцій. Помер він 4 лютого 1998 у 96-літньому віці. 
 
З 1978 по 1999 рр. кафедрою фізіології керував проф. В. Д. Тараненко. З його приходом були організовані і оснащені сучасним обладнанням дві електрофізіологічні лабораторії, а також клініка (віварій) і, вперше в Одесі, були впроваджені мікроелектродні методики нейрофізіологічних досліджень. В період 80-х та на початку 90-х років основним напрямком досліджень кафедри фізіології людини та тварин було вивчення механізмів міжнейронної взаємодії в корі головного мозку. Активно досліджувалися клітинні механізми, що лежать в основі пароксизмальної активності в корі та інших структурах мозку. Вивчалися механізми функціонування медіаторно-рецепторних систем ЦНС. Були встановлені механізми дії конвульсантів і речовин ГАМК-ергічної природи (спільно з проф. Л. М. Карповим ) на процеси постсинаптичного гальмування. Активно проводились нейроморфологічні дослідження кори головного мозку після різних впливів (спільно з доц. Л. І. Сьомік). При ньому кафедра стала відомим в країні та за кордоном центром нейрофізіології. Підсумком багаторічних наукових досліджень був захист (1986 р.) В. Д. Тараненко докторської дисертаційної роботи за темою «Функціональні властивості нейронів та організація міжнейронної  взаємодії  в  корі  головного  мозку».  За  керівництва  проф.  В. Д. Тараненко було захищено 10 кандидатських дисертацій (І. В. Тимофєєв, В. В. Туркін, Т. Х. Кірьязова, В. Е. Лопанцев, Є. В. Топольник, Берете Наморі, Судха та ін.). Учні кафедри в даний час працюють у відомих університетах і клініках США, Канади, Німеччини. З 1987 до кінця 1999 року професор В. Д. Тараненко був деканом біологічного факультету. 
У 2000 р. обов’язки завідувача кафедри виконувала доцент Л. І. Сьомік.
 
З 2001 р. кафедру очолив проф. Л. М. Карпов, який продовжує і розвиває наукові напрямки і традиції, закладені попередниками. При цьому велика увага приділяється вивченню дії нових фізіологічно активних речовин, у тому числі з нейротропними властивостями, наприклад, ГАМК-вміщуючі препарати.
За цей період під керівництвом співробітників кафедри було захищено ще декілька кандидатських дисертацій, у тому числі:
  1. Майкова Г.В. Порівняльна фармакологічна характеристика циназепаму та гідазепаму проліків 1,4-бенздіазепамової структури (наук. кер. проф. Жук О.В.).
  2. Сорокін А.В. Взаємодія нікотинової кислоти з іншими вітамінами у реалізації її функцій при різних станах організма (наук. кер. проф. Карпов Л.М.).
  3. Будняк О.К. Порушення обміну і коферментних функцій рибофлавіну у тварин і можливість їх корекції (наук. кер. проф. Карпов Л.М.).
  4. Анісімов В.Ю. Енергетичні механізми взаємодії вітамінів групи "В" як фактора реалізації їх функцій (наук. кер. проф. Карпов Л.М.).
У найближчій час готуються до захисту ще 2-3 дисертаційні роботи.
 
З 1991 року за участю викладачів, співробітників, аспірантів і студентів кафедри було виконано більше 10 наукових тем (кафедральних і фінансованих за рахунок Міністерства освіти України) з наукового напряму №15 "Біологія, біотехнології, харчування". Починаючи з 2000 року, ними керував проф. Карпов Л.М. Серед них можна назвати такі:
  1. "Механізми реалізації активності вітамінів як інтегральної системи регуляторів метаболізму", у якій встановлені значні порушення обміну речовин у тварин (білі щурі) за дії на організм таких факторів як гіпоксія, опромінення, діабет і т.ін. (захищено 2 дисертації канд. наук)
  2. "Вивчення механізмів біосинтезу нікотин-амідних коферментів у клітинах тварин різних за походженням та функціональним станом". Показана залежність рівня цих коферментів в органах тварин від віку, дії гепатотоксичних факторів, ефективності роботи і потужності білоксинтезуючих систем. Попереднє введення тваринам вітамінного комплексу, препаратів спіруліни суттєво захищало організм від дії шкідливих факторів.
  3. "Дослідження можливостей підвищення стійкості фізіолого-біохімічних систем організма до дії шкідливих та екстремальних факторів". Результати у вигляді рекомендацій передані замовнику, опубліковано 9 статей і 14 тез, захищена 1 кандидатська дисертація.
  4. "Роль різних типів нейрональної активності та дія протиепілептичних похідних ГАМК". 
Головною метою співробітників та аспірантів кафедри є не тільки збереження того високого рівня кафедри, який був досягнутий нашими попередниками, а й вирішення нових завдань, висунутих сучасністю, а саме: підтвердження наукової школи та пріоритетних наукових напрямків, модернізація кафедри та її наукового та навчального потенціалу.

Адреса

вул. Дворянська, 2,Одеса, 65082
Тел. приймальної (38-048)723-52-54
Тел./факс (38-048)723-35-15
Email: rector@onu.edu.ua

Наші партнери

Top