Історія кафедри

Інформація оновлена 13.06.2016

МІКРОБІОЛОГІЯ В ОДЕСЬКОМУ НАЦІОНАЛЬНОМУ  

УНІВЕРСИТЕТІ ІМЕНІ І. І. МЕЧНИКОВА

Розвиток мікробіології в Одеському (Новоросійському) університеті та перші роботи в галузі бактеріології пов’язані з іменами видатних вчених-природознавців кінця ХІХ – початку ХХ століття. 
 
Лев Семенович Ценковський (1822–1887) - ординарний професор,ботанік, протистолог і бактеріолог, член-кореспондент Петербурзької Академії наук був першим завідувачем кафедри ботаніки в ІНУ і першим резидентом Новоросійського товариства природодослідників. Він створив наукові школи ботаніків та бактеріологів, розробив основи морфології мікроорганізмів, метод вакцинації проти сибірки, засоби збереження вакцин, вивчав особливості бродильних бактерій та тих, які викликають свічення морської води. Подальший розвиток мікробіологічних досліджень в університеті пов’язаний з іменем видатного вченого біолога Іллі Ілліча Мечникова, ім’я якого з 1945 р., з нагоди 80-річчя заснування, було присвоєно Одеському університету. І. І. Мечников (1845–1916) – один із засновників еволюційної ембріології, порівняльної патології, мікробіології та імунології, лауреат Нобелівської премії з фізіології та медицини, Почесний член Петербурзької Академії наук. Працював у ІНУ Одеси як ординарний професор, завідував кабінетом зоології, порівняльної анатомії та фізіології, був президентом Новоросійського товариства природодослідників. І. І. Мечников вивчав грибкові і бактеріальні хвороби комах і не тільки обґрунтував можливість біологічного методу боротьби з комахами, але і намагався запровадити його на практиці. Він одним із перших звернув увагу на мікробіоту кишковика і її вплив на здоров’я людини, дійшов висновку про можливість використання лактобактерій для боротьби зі шкідливими мешканцями кишковика, досліджував механізми старіння. 
 
У 1886 р. в Париж до Луї Пастера було відряджено М. Ф. Гамалію з проханням про допомогу щодо створення бактеріологічної станції в Одесі. Л. Пастер передав до Одеси матеріал для щеплення проти сказу великої рогатої худоби. У 1886 р. в Одесі була створена перша в Росії і друга в світі, після Паризької, бактеріологічна станція. Очолити її запросили І. І. Мечникова, де поруч з ним працювали М. Ф. Гамалія та Я. Ю. Бардах. З 1897 р. в лабораторії І. І. Мечникова працював мікробіолог та імунолог О. М. Безредка (1870–1940), який закінчив ІНУ в Одесі та медичний коледж у Парижі. З 1916 р. він був заступником директора Пастерівського інституту. М. Ф. Гамалія (1859–1949) – видатний вчений мікробіолог та епідеміолог, почесний академік АН СРСР (з 1940), академік АМН СРСР (з 1945), лауреат Державної премії СРСР, у 1880 р. закінчив Новоросійський університет. М. Ф. Гамалія - автор ряду посібників у галузі медичної мікробіології. Він провів низку оригінальних досліджень з найважливіших питань теорії та практики мікробіології, вірусології, загальної патології, імунології, виказав припущення про існування прихованих форм інфекційних хвороб, відкрив бактеріолізини та явище лізису мікробів, довів, що висипний тиф передається вошами, вперше виявив роль корабельних пацюків у розповсюдженні чуми, створив протихолерну і противіспяну вакцини та розробив низку санітарно-профілактичних заходів боротьби в Одесі з чумою, холерою, висипним та поворотним тифами, грипом та ін. У 1899–1908 рр. він - директор Бактеріологічного інституту в Одесі. 
 
У Новоросійському університеті протягом 34 років продовжувалася діяльність доктора медицини Я. Ю. Бардаха (1857–1929). У 1922 р. в Одеському університеті був створений сектор мікробіології яким завідував Я. Ю. Бардах - фахівець загальної і солоноозерної мікробіології, медичної бактеріології. 
 
Видатний мікробіолог та епідеміолог, академік АН УРСР, академік АН СРСР, президент АН УРСР Данило Кирилович Заболотний (1866–1922) - студент університету у 1887 – 1890 роках. Вивчав фосфоресценцію одеських лиманів, мікроорганізми снігу та біологію сірководневих бактерій. Його праці присвячені вивченню інфекційних хвороб (чуми, холери, сифілісу). У 1928 – 1929 роках він - директор Інституту мікробіології та епідеміології АН УРСР в Києві.
 
З іменем І. І. Мечникова пов’язана і наукова діяльність мікробіолога, імунолога і патолога академіка АН УРСР Л. О. Тарасевича (1868–1927), який працював у Парижі. У 1912 р. за редакцією Тарасевича вийшов 3-томний підручник «Медицинская микробиология». Він – один із організаторів першої вітчизняної станції з контролю бактерійних препаратів, заснував та очолював Державний інститут народної охорони здоров’я імені Луї Пастера. 
 
У 1891 р. біолог-еволюціоніст, професор О. О. Ковалевський запропонував М. Д. Зелінському взяти участь в експедиції на Чорне море для виявлення джерел появи в морі сірководню. В результаті досліджень М. Д. Зелінський виявив, що наявність сірководню в глибинах Чорного моря є наслідком життєдіяльності мікроорганізмів. І. Л. Сербінова (1872–1925), який займав посаду директора Ботанічного саду Новоросійського університету, вважають основоположником вивчення бактеріальних хвороб рослин. Ним розроблено методику вивчення бактеріозів рослин, описано бактеріоз картоплі і буряка, некроз і рак плодових дерев, гумоз сорго, відкрито нові види бактерій, які викликають хвороби рослин та бджіл. Він був автором підручників “Общая микробиология», «Сельскохозяйственная микробиология».
 
З часу організації і відкриття в Новоросійському університеті медичного факультету (1900), тут розгорнулися дослідження в галузі медичної бактеріології. Одним із представників цього напряму був В.В. Підвисоцький (1857–1913), патолог та імунолог, перший декан і ординарний професор медичного факультету, який досліджував роль бактерій у розвитку пухлин. Він брав участь в організації боротьби з епідеміями холери у Києві та чуми в Одесі, вивчав проказу в експедиції на Кавказі, стажувався в Пастерівському інституті в Парижі та інших наукових лабораторіях Західної Європи. Випускник університету, учень Мечникова, всесвітньо відомий В. А. Хавкін (1860–1930) у 1884 р. закінчив курс природничих наук фізико-математичного факультету університету, після чого працював в зоологічному музеї ІНУ, потім – у Женевському університеті, Пастерівському інституті в Парижі. В 1893 р. він від’їжджає до Індії за направленням Британського уряду для ліквідації епідемії холери. В Бомбеї він організовує протичумну лабораторію, де створює найбільш дієву протичумну вакцину. На честь заслуг доктора Хавкіна в боротьбі з епідемією чуми в 1925 р. уряд Індії реорганізував протичумну лабораторію в Інститут імені Хавкіна. 
У 1933 р. на біологічному факультеті була створена кафедра мікробіології. Її першим завідуючим був професор Лев Йосипович Рубенчик (1896–1988), який у 1939 р. став членом-кореспондентом АН України. Під його керівництвом співробітники вивчали мікробіоту лікувальної грязі та процеси грязеутворення в причорноморських лиманах, мікробіоту ґрунту полів зрошення, проводили дослідження в галузі біопошкоджень – біологічної корозії бетонів морських гідротехнічних споруд. Його дослідження пов’язані з геохімічною діяльністю бактерій циклу сірки, зокрема, сульфатредукуючих бактерій - основних агентів утворення біогенного сірководню в морях і ґрунтах. Одна з бактерій цієї групи була названа Vibrio rubentshikii. 
 
В роки війни кафедру мікробіології очолював професор Давид Лазарович Шаміс, який пізніше став член-кореспондентом АН Казахстану. У воєнні часи на кафедрі розроблялися питання загальної та технічної мікробіології. В перше повоєнне десятиліття завідувачем кафедри мікробіології були у 1944 - 1945 рр. доктор біологічних наук, професор Ю. К. Медвєдєв, у 1945 - 1946 рр. доктор медичних наук Володимир Всеволодович Сукнєв та у 1947 - 1952 рр. доктор медичних наук Сергій Михайлович Мінервін. Більше тридцяти років – з 1952 по 1983 рр. –  кафедрою керувала чл.-кор. АН України (з 1947) професор Віра Петрівна Тульчинська (1906–1994). Завдяки її зусиллям у 1963 році кафедра мікробіології була перейменована в кафедру мікробіології і вірусології. Наукові інтереси В. П. Тульчинської включали: медичну, водну, загальну мікробіологію, вірусологію, імунологію,  екологію. Були проведені фундаментальні та прикладні дослідження з проблеми фітонцидів, мікробних пошкоджень, з використання живої складової Чорного моря – гідробіонтів як продуцентів фізіологічно-активних речовин, у тому числі – антибіотиків, вітамінів, ферментів, амінокислот, вивчали мікробне населення північно-західної частини Чорного моря та дельти Дунаю, Азовського та Білого морів. З 1975 р. розпочато дослідження з біотехнології очистки стічних вод. Основною метою був пошук активних бактерій-деструкторів біорезистентних органічних сполук із різних екологічних ніш, в тому числі з морської води, активного мулу очисних споруд, стічних вод підприємств, закладені наукові основи використання іммобілізованих бактерій-деструкторів у біотехнологіях. Ці розробки демонструвались на ВДНГ СРСР та ВДНГ УРСР і були відзначені бронзовою та срібною медалями. В 1960 р. вперше була отримана і субкультивована первинно-трипсинізована культура гонад чорноморського бичка-кругляка. Вивчалися морфологічні особливості культури клітин і їх використання для оцінки токсико-генетичної дії полютантів; патогенні властивості мікроорганізмів, вилучених з морського середовища. У 1978–1983 рр. були відпрацьовані класичні мікробіологічні тести на генотоксичність і мутагенність. Для біотестування були використані моделі культури клітин людини, ссавців та гідробіонтів, бактеріальні (Salmonella typhimurium TA 98, Salmonella typhimurium TA 100) та водоростеві (Chlorella vulgaris A) тест-системи. У 1978–1990 рр. проведено дослідження з проблем морської мікробіології, вивчалося мікробне населення Балтійського, Берінгова та Чукотського морів, а також прибережних вод Чорного моря. В галузі грунтової мікробіології проводили дослідження змін мікробних ценозів зрошуваних та богарних грунтів. 
 
З 1983 р. завідувачем кафедри мікробіології та вірусології став доктор біологічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Володимир Олексійович Іваниця. З 1990 р. він є віце-президентом Товариства мікробіологів України та головою його регіонального відділення. Коло наукових інтересів кафедри розширюється. Запропоновано концепцію мінливості мікроорганізмів у бік зростання їх агресивних властивостей в умовах забрудненого природного середовища, започатковано роботи з систематики та екології морських бактерій, зокрема ковзних бактерій, анаммокс бактерій та бактерій роду Bacillus. Створено колекцію культур морських та практично-корисних мікроорганізмів, яка увійшла як філія до Національної колекції культур мікроорганізмів та у 2004 р. отримала статус Національного надбання. У 1996 р. на кафедрі розпочато вивчення молочнокислих бактерій, вилучених з морських гідробіонтів та ферментованих продуктів, розроблена технологія заквасок. Досліджена мікробіологічна природа корозії трубопроводів Одеських теплових мереж, проведено добір штамів для інокуляції насіння сільськогосподарських рослин для стимуляції ростової активності. З 2000 р. проводяться дослідження з вивчення вірусних, бактеріальних та грибних збудників захворювань винограду. Розробляються молекулярно-біологічні методи діагностики цих захворювань та заходи боротьби з ними. Починаючи з 2002 р. здійснюється вивчення грибів медичного призначення, розроблено технологію їх культивування, методи вивчення та регуляції чисельності комах-шкідників з використанням бактерій роду Bacillus. У 2003 році розпочато дослідження на науково-дослідній станції “Острів Зміїний” Одеського національного університету з спостереження за мікроорганізмами та вірусами, що переносяться птахами в Україну і Європу. З 2005 р. проводяться дослідження вірусів прокаріот, зокрема бактеріофагів ервіній та бактеріоцинів та розробка з їх використанням засобів захисту рослин від фітопатогенних бактерій.
 
З 2016 р. завідувачем кафедрою мікробіології, вірусології та біотехнології стала д.яб.н., професор Філіпова Тетяна Олегівна. Під її керівництвом та професора Б. М. Галкіна проводиться вивчення чутливості бактерій до антибіотиків, інтерферону та аміксину, стану фагоцитарної системи мишей за умов тривалої персистенції сальмонел в організмі, динаміку накопичення 3Н-аміксину у імунокомпетентних органах і клітинах мишей. Досліджено протизапальну дію рослинного меланіну та його вплив на ріст лактобацил. Розпочато дослідження з проблем біоплівки та механізмів її утворення.
У 2012 р. відкрито підготовку фахівців за спеціальністю «біотехнологія», а кафедру, як базову, перейменовано на кафедру «Мікробіології, вірусології та біотехнології». За 80 років існування кафедра підготувала більше 2500 фахівців мікробіологів і вірусологів.

Адреса

вул. Дворянська, 2,Одеса, 65082
Тел. приймальної (38-048)723-52-54
Тел./факс (38-048)723-35-15
Email: rector@onu.edu.ua

Наші партнери

title_5a13c4fe8c6db6191208781511245054
title_5a13c4fe8c7fe250377051511245054
title_5a13c4fe8c96415044120521511245054
title_5a13c4fe8cb5f20455889331511245054
Top