Кафедра української мови

Завідувач кафедри професор, доктор філологічних наук

Тетяна Юріївна Ковалевська.

Працівники

  • професор, доктор філологічних наук Тетяна Юріївна Ковалевська;
  • професор, кандидат філологічних наук Лариса Анатоліївна Семененко;
  • доцент, кандидат філологічних наук Марія Максимівна Фащенко;
  • доцент, кандидат філологічних наук Марія Львівна Дружинець;
  • доцент, кандидат філологічних наук Алла Леонтіївна Порожнюк;
  • доцент, кандидат філологічних наук Алла Петрівна Романченко;
  • доцент, кандидат філологічних наук Лариса Іванівна Хаценко;
  • доцент, кандидат філологічних наук Надія Михайлівна Хрустик;
  • доцент Олена Всеволодівна Антонюк;
  • старший викладач, кандидат філологічних наук Галина Іванівна Мельник;
  • старший викладач Світлана Петрівна Павелко;
  • старший викладач Ганна Володимирівна Сеник.

Історична довідка про кафедру

Кафедру української мови Одеського національного університету імені І. І. Мечникова засновано в 1937 році. Її очолив видатний учений-мовознавець Назарій Іванович Букатевич (1884-1984).  Першими його публікаціями стали статті про чумацтво в Україні, фольклорні розвідки, зіставне вивчення східнослов’янських мов, проблем словотвору та історії мовознавства тощо.
 
Після Н. І. Букатевича з 1939 до 1941 року завідувачем кафедри української мови був доцент Федір Михайлович Шумлянський (1887-1980), основні праці якого стосуються проблем лексикографії, правописних норм української мови, діалектології та ін.
 
З 1939 до 1951 р. кафедру української мови очолював Артем Амвросійович Москаленко (1901-1980), який з 1939 року був доцентом Одеського університету та педагогічного інституту, а протягом 1941-1951 рр. завідував кафедрою. Вчений досліджував питання історії української мови, діалектології, історії мовознавства, сучасної української літературної мови, лексикології. За часи його керівництва кафедрою організовано аспірантуру з української мови, яку зокрема закінчили такі відомі україністи, як С. П. Бевзенко, Й. О. Дзендзелівський, Ф. П. Смагленко, Ю. Ф. Касім, Г. Ф. Пелих та ін.
 
В подальшому кафедрою керували проф. І. Є. Грицютенко, доц. Ф. П. Смагленко, а з 1962 р. до 1981 р. кафедрою завідував вихованець університету доктор філологічних наук Степан Пилипович Бевзенко (1920-2005). Він є автором численних праць з історії української мови, діалектології, історіографії мовознавства, словотвору, ономастики, синтаксису, лексикографії. Професор С. П. Бевзенко зробив кафедру не лише навчальним, а й дослідницьким осередком. Під його керівництвом захищають кандидатські дисертації з лексикології (М. М. Фащенко, 1969 р.), синтаксису (І. Р. Швець, 1972 р.), словотвору (О. І. Бондар, 1979 р.), діалектології (Т. Г. Шевченко, 1980 р.), активно опрацьовують такі наукові напрями, як діалектологія, дериватологія та лексикографія, видають вагомі словники, навчальні посібники з грифом Мінвузу. Кафедральну проблематику активно розробляли талановиті вчені й педагоги - синтаксист доцент Ф.П. Смагленко, спеціаліст з морфології доцент Ю. Ф. Касім, термінознавець доцент Н. А. Москаленко, історики мови доценти Г.Ф. Пелих та Л.О. Самійленко, діалектолог і лінгвіст доцент В.П. Дроздовський, діалектолог доцент Л. С. Терешко, палеограф Ф. Є. Ткач, синтаксист І. Р. Швець, лексиколог М. М. Фащенко, непересічний викладач О. П. Григорук, пізніше – діалектолог Т. Г. Шевченко і дериватолог О. І. Бондар. 
 
З 1981 до 1982 року знову виконував обов’язки завідувача кафедри доцент Ф. П. Смагленко. З жовтня 1982 року кафедрою став керувати вихованець університету, учень професора С. П. Бевзенка кандидат філологічних наук, доцент Олександр Іванович Бондар, який з 1992 року передає цю посаду докторові філологічних наук, професорові Юрію Олександровичу Карпенку і вступає до докторантури Одеського державного університету імені І. І. Мечникова.
 
З 1991 року на кафедрі української мови значно розширюється коло навчальних дисциплін, започатковуються нові дослідження з різноманітних актуальних напрямів сучасної лінгвістики. Так, розроблено навчальні курси з «Актуальних проблем сучасної лінгвістики», «Українського народознавства» та «Загальної і прикладної морфології» (проф. Карпенко Ю. О.),  «Української мови в соціолінгвістичному аспекті», «Основ лінгвістичної екології», «Зіставної граматики української та японської мов» та «Загального і прикладного синтаксису» (проф. Бондар О. І.), «Основ мовленнєвої діяльності»,  «Основ нейролінгвістичного програмування», «Комунікативної лінгвістики», «Сугестивної  лінгвістики» та «Основ наукової роботи» (проф. Ковалевська Т. Ю.) тощо. В цей період викладачами кафедри захищено дві докторські дисертації (Бондар О. І. «Система і структура функціонально-семантичних полів темпоральності в сучасній українській мові» (1999), Ковалевська Т. Ю. «Моделювання емпатії в сучасній українській мові» (2002)) та низка кандидатських дисертацій (Л. А.Семененко, М. Л.Микитин, А. П. Романченко, Г. І. Мельник).
 
На кафедрі української мови працюють три наукові групи: ономастична (керівник – проф. Карпенко Ю.О.), функціональної лінгвістики (керівник – проф. Бондар О.І.),  психолінгвістики та досліджень комунікативного впливу (керівник – проф. Ковалевська Т.Ю.), які в цілому визначили коло наукової проблематики кафедри. 
 
Ономастичний напрям досліджень кафедри очолював доктор філологічних наук, професор, член-кореспондент НАН України Карпенко Юрій Олександрович (1929-2009) – всесвітньо відомий мовознавець, автор величезної кількості фундаментальних праць, фундатор Одеської ономастичної школи, завідувач кафедри української мови з 1992 до 2000 р. Видатний учений створив сутнісну концепцію власної назви та окреслив футурологічні перспективи її розвитку, розробив засади ономастичної етимології, топонімічної й космонімічної систематики, ієрархії слов’янських теонімів, літературної та когнітивної ономастики тощо. Проте наукові праці неперевершеного вченого містять і дослідження з фонетики, фонології, з історії української мови та історії української літературної мови, з історії мовознавства та українського народознавства, зі славістики, з порівняльно-історичного мовознавства, з орфографії, діалектології, стилістики, етнолінгвістики, соціолінгвістики, етимології та ін., що засвідчує універсальність наукової компетенції вченого. Протягом свого життя Ю.О.Карпенко виховав понад 60 кандидатів наук та 6 докторів наук, а творчий доробок дослідника нараховує близько 500 наукових праць, серед яких монографії, підручники, фундаментальні наукові розвідки. 
 
Дослідження з функціональної лінгвістики проводилися під керівництвом доктора філологічних наук, професора Бондаря О.І. (1952 – 2013), який очолював кафедру української мови з 1982 до 2013 р. Учений став фундатором нового наукового напряму у лінгвістиці – лінгвоекології, активно розробляв актуальні питання славістики та японістики, проблематику загального мовознавства, історії української мови, функційної граматики, фонології, лексикографії, лінгвістики тексту, діалектології, соціолінгвістики, перекладознавства тощо. О. І. Бондар відкрив шлях у науку 12 кандидатам наук, опублікував понад 140 наукових праць, серед яких монографії, словники,  підручники тощо.
 
Опрацювання психолінгвістичної проблематики та дослідження комунікативного впливу відбувається під керівництвом доктора філологічних наук, професора Ковалевської Т. Ю., яка з 2013 р. очолює кафедру української мови. В колі наукових зацікавлень Т. Ю.Ковалевської перебувають питання, пов’язані зі специфікою породження і сприйняття мовлення, особливостями змінених станів свідомості, здійсненням вербального та невербального впливу в поліжанрових дискурсах. Учена активно займається проблемами нейролінгвістичного програмування, сугестивної та комунікативної лінгвістики, практичної лексикографії. Серед опублікованих нею понад 120 наукових праць монографії, навчальні посібники,  оригінальні лексикографічні праці, фундаментальні теоретичні розробки, праці науково-методичного характеру. Вона – фундатор теорії емпатичної комунікації та засад комунікативної сугестії. Під науковим керівництвом Т. Ю. Ковалевської захищено 1 докторську дисертацію та 9 кандидатських праць. Протягом багатьох років вона є науковим керівником дипломних робіт студентів, наукових робіт аспірантів, консультантом докторантів та здобувачів. 
 
Наукові зацікавлення членів кафедри української мови стосуються різноманітних аспектів класичного мовознавства і новітніх галузей сучасної лінгвістики. Професор Т. Ю. Ковалевська розробляє теорію мовної сугестії, займаючись аспектами нейролінгвістичного програмування, психолінгвістики, рекламної та політичної комунікації. Наукові зацікавлення кандидата філологічних наук, доцента М. М. Фащенко стосуються галузі фонетики й орфоепії української мови та історії української літературної мови. Цей же напрям плідно продовжує кандидат філологічних наук, доцент М. Л. Микитин. У галузі морфеміки та словотвору працює кандидат філологічних наук, доцент Н. М. Хрустик, а кандидат філологічних наук, доцент Л. І. Хаценко розробляє й діалектологічну проблематику української мови. Наукові зацікавлення кандидата філологічних наук, доцента А. Л. Порожнюк пов’язані з лексикологією, морфологією та стилістикою української мови. Проблеми стилістики, морфопоетики та синтаксису української мови цікавлять кандидата філологічних наук, професора Л. А. Семененко. Глибоко опрацьовує проблематику функціональної граматики й дискурсології кандидат філологічних наук, доцент А. П. Романченко.  Активно займається проблемами когнітивної лінгвістики та соціолінгвістики доцент кафедри О. В. Антонюк. Продовжують ономастичні традиції кафедри кандидат філологічних наук Г. І. Мельник та досвідчені старші викладачі С. П. Павелко та Г. В. Сеник.

 Загальні курси кафедри

  • Сучасна українська мова. Фонетика і фонологія.
  • Сучасна українська мова. Лексикологія і фразеологія.
  • Сучасна українська мова. Морфологія.
  • Сучасна українська мова. Морфеміка і словотвір.
  • Сучасна українська мова. Синтаксис.
  • Стилістика сучасної української мови та культура мовлення.
  • Українське народознавство.
  • Українська діалектологія.
  • Історія української мови.
  • Історія української літературної мови.
  • Риторика.
  • Українська мова в соціолінгвістичному аспекті.
  • Основи мовленнєвої діяльності.
  • Комунікативна лінгвістика.
  • Основи нейролінгвістичного програмування.
  • Сугестивна лінгвістика.
  • Практична лексикографія.
  • Українська мова у професійному спілкуванні.
  • Організація наукової роботи.
  • Лінгвоекологія.
  • Сучасна українська літературна мова. Практична стилістика.
  • Український правопис.

 Спеціальні курси кафедри

  •   Актуальні напрями сучасного мовознавства.
  •   Актуальні проблеми орфоепії.
  •   Актуальні проблеми писемного та усного ділового спілкування.
  •   Дискурсивна специфіка комунікативної сугестії.
  •   Наукові засади української термінології.
  •   Ортологія. Культура мовлення.
  •   Основи мовленнєвого впливу.
  •   Основи наукових досліджень.
  •   Проблеми українського синтаксису.
  •   Проблеми російсько-українського ділового спілкування.
  •   Правописна нормалізація української мови.
  •   Українська ономастика.
  •   Український етногенез та глотогенез. 
  •   Українська ментальність: лінгвістичні аспекти.

 Наукові інтереси кафедри

професор Т. Ю. Ковалевська опікується проблемами психолінгвістики, сугестивної й комунікативної лінгвістики, нейролінгвістичного програмування та лексикографії;
професор Л. А. Семененко розробляє проблематику соціолінгвістики, а також питання синтаксису та стилістики;
доцент М. М. Фащенко активно працює в галузі української фонетики, орфографії, орфоепії та історії мови;
доцент М. Л. Дружинець вивчає питання української фонетики, орфоепії, історії української літературної мови та діалектології;
доцент А. Л. Порожнюк досліджує лексико-семантичний рівень художнього тексту в широкій історичній перспективі;
доцент А. П. Романченко опрацьовує аспекти функціональної граматики та дискурсології;
доцент Л. І. Хаценко вивчає специфіку української діалектології;
доцент Н. М. Хрустик плідно працює в галузі українського словотвору й діалектології;
доцент О. В. Антонюк досліджує проблематику когнітивної лінгвістики та соціолінгвістики;
ст. викладачі Г. І. Мельник, С. П. Павелко та Г. В. Сеник активно розробляють проблематику української ономастики та діалектології.
 
Наукові інтереси членів кафедри зосереджено як на класичних ділянках мовознавства (фонетика, лексикологія, словотвір, морфологія, синтаксис, стилістика і т. ін.), так і в межах новітніх лінгвістичних парадигм (соціолінгвістика, психолінгвістика, сугестивна та когнітивна лінгвістика, нейролінгвістичне програмування, дискурсологія), що відбивається в таких наукових темах кафедри: 

 Дослідження говорів Одещини.

Номер державної реєстрації 0106U008145.
 
Основним результатом дослідження стало створення «Словника українських говорів Одещини», що містить близько 5000 реєстрових слів і становить надійне підґрунтя для подальшого дослідження українських говорів. Для діалектного словникарства південного регіону цей словник є найбільшим і всеохоплювальним.  «Словник українських говорів Одещини» є діалектним, лексичним, тлумачним, диференційним із наведенням речень-ілюстрацій з максимально повним описом специфічної, діалектної лексики, вживаної в українських селах, розташованих у межах Одеської області.
 
Доведено, що лексико-семантичні процеси в говорах Одещини відрізняються від відповідних процесів української літературної мови своїм набагато інтенсивнішим характером, що ілюстровано наявністю великої кількості семем однієї лексеми, їхніми постійними зрушеннями, переважно представленими метонімією, семантизацією за гіпонімією і транссемантизацією. Порівняно рідко відбуваються процеси десемантизації (переважно за гіперонімією) і зовсім рідко фіксується синекдоха. Обґрунтовано висновок про те, що говори Одещини перебувають у стадії інтенсивного нівелювання внаслідок потужного впливу української літературної мови, а тому потребують оперативного вивчення і фіксування.
 
 Дослідження етнопсихолінгвістичних аспектів функціонування української мови в синхронії та діахронії. 
 
 Номер державної реєстрації 0106U008144.
 
В процесі опрацювання теми розроблено якісно новий підхід до розуміння суспільного функціонування мови, яке може бути гармонійним – повністю виконувати всі необхідні функції в межах окремого лінгвосоціуму, розширеним – коли функціонування мови виходить за межі власне лінгвосоціуму, і звуженим – таким, де мова не виконує всіх необхідних функцій у межах окремого лінгвосоціуму.
 
Обґрунтовано висновок про наявність лінгвоекологічних чинників як конкретного середовища, в якому перебуває лінгвосоціум:  1) політичний режим, 2) державно-урядова система, 3) суспільно-економічний лад, 4) правова система, 5) система засобів масової інформації та комунікації, 6) освіта, 7) культура, 8) релігія. До природних параметрів належать: 1) демографічна ситуація (кількість, рух населення і т. д.), 2) географічні умови (в тому числі й сусідство з іншими державами, геополітичні умови), 3) біоекологічні умови, 4) кліматичні умови.
 
Доведено, що деградація лінгвосоціуму відбувається трьома шляхами: 1) біологічний (демографічний) – деградує функціонування мови внаслідок постійної втрати лінгвосоціумом членів свого колективу і відбувається все більше звуження вживання даної мови; 2) лінгвістичний, коли кількісно лінгвосоціум не зазнає втрат, але внаслідок асимілятивного впливу іншої мови деградує сама мовна система, перетворюючись на «суржик» і зникаючи; 3) соціальний, коли лінгвосоціум деградує кількісно через суспільні причини втрати мовців.
 
Визначено, що стійкість лінгвосоціуму – це ступінь його здатності утримувати стан гармонійного суспільного функціонування мови за асиміляторського впливу іншого лінгвосоціуму, в тому числі, впливу на рівні державної мовної політики. Стійкість лінгвосоціуму залежить насамперед від таких його ознак, як мовна самосвідомість, мовний патріотизм, національна самосвідомість, національна гідність.
 
З’ясовано, що руйнація лінгвосоціуму через мовне поглинання найчастіше відбувається під впливом близькоспорідненого лінгвосоціуму, бо за такої ситуації мова, яка зазнає утисків з боку привілейованої в соціальному відношенні чи більш престижної з функціонального кута зору мови, легко запозичає лексичні, граматичні одиниці й навіть фонеми. Руйнація лінгвосоціуму через мовне витіснення найчастіше відбувається внаслідок тиску неспорідненої мови (чи мови віддаленої спорідненості). За такої ситуації панівна мова стає другою мовою в підпорядкованому лінгвосоціумі, формується білінгвізм, який поступово охоплює всіх членів лінгвосоціуму. Масовий білінгвізм у межах одного лінгвосоціуму свідчить про його деградацію. Престижніша мова, що часто має великі державні преференції, підтримку витісняє підпорядковану мову з усіх сфер суспільного функціонування мови, залишаючи для неї на деякий час лише сферу побутового, домашнього спілкування, яка згодом також втрачається. Білінгвізм перетворюється на панування однієї мови, настає повна руйнація лінгвосоціуму. Звичайно, це наслідок мілітарної і політичної потуги панівних лінгвосоціумів, що аж ніяк не свідчить про більшу досконалість їх мов.
 
Доведено, що за радянської влади соціолінгвістична ситуація в Україні наближалася до другого типу – взаємодія за домінантного вторинного лінгвосоціуму, яким був російський. Наразі ситуація дещо змінилася, що, з одного боку, пояснюється проголошенням української мови державною, з іншого боку, великою інформаційною експансією Росії.
 
 Дослідження сугестіїї: механізми, джерела, захист.
 
 Номер державної реєстрації 0107U003715.
 
У процесі опрацювання наукової теми сформовано гіпотезу про комплексну природу комунікативного впливу, що містить ментальні, психолінгвістичні, нейрофізіологічні та власне мовні й невербальні складники. Доведено, що за такого підходу аналіз комунікативного буття людини повинен мати комплексний, синтетичний характер, оскільки сегментований підхід не дає повного уявлення про справжню природу індивідуально-колективних інтеракцій.  
 
Також виокремлено й систематизовано жанрову специфіку релевантного фактичного матеріалу, до якого уналежнено: 1) тексти Біблії як утілення коректних впливових можливостей української мови; 2) фольклорні джерела (замовляння як фольклорний впливовий субстрат, а також прислів’я, приказки, корпус фразеологізмів з репрезентативною маркованістю); 3) матеріали рекламного теле- та радіомовлення національних каналів; 4) рекламні слогани, представлені в зовнішній (щитовій) рекламі, скерованій на симультанність та максимальну ефективність сприйняття, зумовленого їхніми локальними характеристиками; 5) записи політичного телемовлення як такого, що має раціональні пріоритети в процесах декодування, оскільки апелює до глибинних імплікатур національної аудиторії; 6) тексти майстрів гіпнотичного спілкування, представлені на відео та аудіокасетах й у відповідних збірках; 7) експериментальні вербальні характеристики, орієнтовані на асоціювання рекламних слів-стимулів, тестові реконструкції психологічних домінант як підґрунтя мовленнєвих реалізацій та виявлення ціннісних детермінант національної аудиторії.
 
Вперше на матеріалі української мови запропоновано й застосовано при аналізі фактичного матеріалу комплексну методологію дослідження комунікації, яка спирається на новітні досягнення нейролінгвістичного програмування, сугестивної лінгвістики та психолінгвістики. На підставі проведених та запланованих психолінгвістичних експериментів розпочато виокремлення основних домінант української ментальності, активація яких може спричинити впливові ефекти.
 
Також уперше зафіксовано й почасти систематизовано (процес систематизації триватиме протягом опрацювання наукової теми) мовні та мовленнєві маркери сугестивної комунікації, виокремлені в межах універсальних процесів мовного моделювання. Максимальний впливовий ефект таких маркерів сконцентровано у площині їхнього семантичного наповнення, яке може зазнавати контекстуального варіювання. Встановлено актуальні елементи й сигнатури невербальних інтеракцій, витлумачено їхню впливову природу, деталізовано роль невербаліки в ідентифікації інконгруентності висловлення та загальних стратегій комунікації.
 
Створено комп’ютерну програму ідентифікації мовних сугестогенів лексико-граматичного рівня, яка уможливлює її трансплантацію у площини інших впливових дискурсів; запропоновано стратегії захисту від зовнішнього маніпулювання, які спираються на технології виокремлення сугестивно активних вербальних і невербальних елементів комунікації, а також низки інших загальносеміотичних показників сугестії. Також виокремлено комплекс сугестивних маркерів у рекламному, політичному мовленні, а також встановлено психолінгвальні (архетипи) стереотипи, які уможливлюють здійснення впливу.
 
Теоретичний здобуток виконання науково-дослідної теми полягає в розробленні якісно нової теорії впливової та емпатичної (як функціонально оберненої) комунікації, експонованої на вісь національної специфіки. Основні засади пропонованої теорії можуть бути перспективними для подальших наукових досліджень у галузях сугестивної лінгвістики, когнітивної лінгвістики, психолінгвістики, лексичної та граматичної семантики української мови. Перспективними для наукових досліджень є й когнітивні, психолінгвістичні та нейрофізіологічні засади теорії комунікативного впливу та комунікативної гармонійності, більшість положень якої можуть бути використані як часткові методи лінгвістичного дослідження. 

Результати наукових тем кафедри впроваджені в навчальний процес, а саме:

  • Результати теми «Дослідження українських говорів Одещини» впроваджено у навчальні курси «Діалектологія», «Історія української мови», «Лексикологія. Лексикографія».
  • Результати теми «Дослідження етносоціопсихолінгвістичних аспектів функціонування  української мови в синхронії та діахронії» впроваджено у навчальні курси «Українська мова в соціолінвістичному аспекті», «Українське народознавство», «Основи мовленнєвої діяльності».
  • Результати теми «Дослідження сугестії: механізми, джерела, захист» впроваджено у навчальні курси «Сугестивна лінгвістика», «Комунікативна лінгвістика», «Основи мовленнєвої діяльності», «Нейролінгвістичне програмування», «Українська мова у професійному спілкуванні».
 Дослідження усно-розмовних форм існування української мови.
 
Номер державної реєстрації  0112U002909.  №233
 
Мета науковї теми — здійснити лексикографічний опис українських говорів Одещини через виявлення відповідних діалектних слів із детальною характеристикою кожного з них. Дослідження передбачає максимальний опис специфічної діалектної лексики, вживаної в українських селах, розташованих у межах Одеської області. Враховуватимуться слова, що мають семантичні, фонетичні, морфологічні та словотвірні відмінності від літературної мови або такі, що взагалі відсутні в літературній мові. Передбачається охоплення нових, не досліджених раніше діалектних ареалів. 
 
За звітний рік вирішено низку важливих завдань, зокрема 
 
а) здійснено планування роботи, укладено список необхідної наукової та довідкової літератури, отримано частину доопрацьованого матеріалу (від літери А до літери Н), складено графік подальшого виконання теми; 
б) створено науковий колектив з виконання наукової теми, деталізовано її мету та завдання, розподілено індивідуальні обов’язки і доручення; 
в) здійснено інформаційний пошук і створено базу теоретичної літератури, необхідної для опрацювання, яка постійно поповнюється новити позиціями; 
г) вироблено наукові та методичні засади відбору говіркового лексичного матеріалу й укладено пам’ятку для карткування зібраного матеріалу; 
ґ) визначено населені пункти, необхідні для польових досліджень; 
д) здійснено певну кількість польових досліджень таких пунктів;
е) відібрано й систематизовано зібраний матеріал й продовжено його накопичення; 
є) триває робота над уточненням плану опрацювання наукової теми;
ж) продовжено роботу над двома кандидатськими дисертаціями з діалектологічної проблематики.
 
До основних наукових результатів належать теоретичні й практичні напрацювання. Так,  у межах теоретичних результатів
 
а) деталізовано концепцію створення словника говорів Одещини; 
б) на Одещині проходить межа між двома наріччями: південно-західним і південно-східним, конкретніше, між південноподільськими говірками південно-західного наріччя і західностеповими говірками південно-східного наріччя. В українській діалектології немає єдиної думки щодо проведення межі між південно-західним і південно-східним наріччями на терені Одеської області. Зібраний матеріал і його вивчення дало змогу уточнити дані цієї межі. Описано й уточнено характерні діалектні особливості таких сіл з південно-подільськими говірками: Ананьївський р-н — с. Жеребкове,; Балтський р-н — м.Балта, с.Гольма-І, с.Євтодія, с.Козацьке, с. Коритне, с.Немиринці, с.Немирівка, с.Обжили, с.Оленівка, с. Перельоти, с. Плоске, с.Саражанка, с.Ухожани,  с.Чернече; Кодимський р-н — с.Будеї, с.Грабове, с.Калинівка, с.Олексіївка, с.Писарівка, с.Семенівка, с.Серби, с.Слобідка, с.Стримба, с. Шершенці; Котовський р-н — с. Глубочок, с. Домниця, с.Мурована, с.Станіславка; Красноокнянський р-н — с. Артирівка, с.Чорна; Любашівський р-н — с.Бобрик Другий, с.Гвоздавка, с.Ясенове, с.Малий Бобрик; Савранський р-н смт. Саврань, с.Байбузівка, с.Бакша, с.Гетьманівка, с.Дубиново, с.Дубки, с.Канцеба, с.Капустянка, с. Неділкове, с.Осички, с.Полянецьке, с.Слюсарівка та ін.; 
в) оскільки межа між двома наріччями на терені Одещини не становить собою чіткої ізоглоси, у процесі дослідження виокремлено й деталізовано межі перехідної зони (зони вібрації), до якої належать с.Кохівка, с. Мардарівка (Ананьївський р-н), с.Коси (Котовський р-н), смт.Любашівка, с. Демидівка (Любашівський р-н), с.Довжанка (Красноокнянський р-н).У названих населених пунктах представлено риси обох наріч, що дає підстави кваліфікувати їх як перехідні. Наведене явище у матеріалах наукової теми детально обґрунтовано й доведено; 
г) виявлено, й уточнено обсяг внутрішніх та зовнішніх чинників формування говорів Одеської області, де перші -  це фронтальні і афронтальні міждіалектні та міжмовні контакти, другі - це історична, політичні та економічні особливості. Встановлено, що саме тут проходять зони українсько-молдавського та південноподільсько-степового фронтального контактування і мовної стихії, яку долучили до цього краю міграційні процеси, що дало підстави казати про новостворені говори, які виникли порівняно пізно в результаті досить пізніх заселень; 
ґ) в генетичному аспекті в говорах Одещини виокремлено два ареали лінгвістичного континууму: архаїчний маргінальний та інноваційний латеральний, що значно поглиблює наявні наукові погляди на зазначену проблему; 
д) встановлено причини, через які українське діалектне мовлення інтенсивно продукує «суржик», розпочато роботу над усуненням такого явища;
е) на терені Одещини виокремлено три діалектні ареали: південний, північно-західний і східний, кожен з яких виявляє специфічні особливості на рівні зв’язку з матірними говорами внутрішньоструктурних варіантів;
є) в дисертаційних дослідженнях аспірантів кафедри розпочато роботу над опрацюванням домінантних семантичних груп отриманого фактичного матеріалу. 
 
Практичні результати такі: 
 
а) внаслідок проведених польових дослідження говорів зібрано фактичний матеріал для словника говорів Одещини за програмою-питальником Й. О Дзендзелівського;
б) здійснено обробку записів текстів діалектного мовлення та продовжено роботу над їх систематизацією; 
в) укладено перелік актуальної наукової літератури, який повсякчасно поповнюється новими виданнями;
г) запропоновано засади створення словника з урахуванням специфіки фактичного матеріалу;
ґ) здійснено відбір матеріалу для створення словникових статей;
є) створено базу зібраного фактичного матеріалу.
 
Практична цінність зібраного фактичного матеріалу на звітному етапі дослідження стала підґрунтям для розгортання подальшої роботи над створенням словника говорів Одещини. Визначається обсяг отриманих прикладів південно-подільських говірок Одещини та їхня релевантність щодо «Словника подільських говорів», над яким працюють вчені Інституту української мови НАН України разом із викладачами Уманського педуніверситету.  Уточнено низку концептуальних питань з укладання словника говорів Одещини на Пленумі наукової ради «Українська мова» НАНУ з проблем діалектології, взято участь в обговоренні зазначеної проблематики, отримано домовленість про активізацію співпраці кафедри української мови з Інститутом української мови НАНУ в особі його директора д. філол. н. П. Ю. Гриценка. Також обговорено засади долучення до матеріалів словника української діалектної лексики, представленої у Придністров’ї й Молдові.
 
Цей аспект активно розроблюється в дисертаційному дослідженні аспірантки кафедри української мови. 
Обробка отриманого фактичного матеріалу створила підстави для укладання картотеки словника як підґрунтя для створення реєстру словника говорів Одещини. Укладання списку теоретичної літератури за науковою темою активізувало наукову діяльність авторів проекту і виявилося в написанні статей відповідної проблематики та участі в різноманітних наукових заходах. Формування реєстру словникових статей дало змогу систематизувати фактичний матеріал та створити модель майбутнього словника.
 
Зібрані фактичні матеріали використано на лекціях з діалектології (доц. Хаценко Л. І.) з тем: «Діалекти і літературна мова», «Дослідження діалектів української мови», «Типи діалектних відмінностей у лексиці», «Склад діалектної лексики з погляду її походження», «Історичні нашарування і діалектній лексиці», «Характерні особливості лексики українських діалектів», «Нетермінологічна діалектна лексика», «Діалектні групи і говори української мови»; на лекціях із лексикології сучасної української мови (доц. Антонюк О. В.) «Стилістичні аспекти лексичних одиниць»; на лекціях з історичної граматики (доц. Романченко А. П.) «Основні джерела вивчення історії української мови»; на лекції з історії української літературної мови (доц. Фащенко М. М.) «Взаємодія української мови і територіальних діалектів як база поповнення лексичного складу української літературної мови» та ін. 
 
 Дослідження комунікативної сугестії в поліжанрових дискурсах.
 
Наказ про затвердження теми № 634-18 від 13.03.2014 року.
 
Мета теми – розробка фундаментальної теорії вербальної та невербальної сугестії, реалізованої в систематиці різноманітних дискурсивних практик і скерованої на виокремлення мовних сугестогенів лексико-граматичного й відповідних маркерів екстралінгвального рівнів та особливостей їхнього ситуативного використання. Реалізація мети дослідження передбачає видання монографій, навчальних посібників з актуальних напрямів сучасного мовознавства, асоціативного словника рекламних слоганів, написання статей та методичних указівок з проблем впливу, захист докторських і кандидатських дисертацій, участь у науково-практичних конференціях, ознайомлення науковців інших ВНЗ і представників державних структур та ЗМІ з теорією та практикою сугестії (читання лекцій, проведення майстер-класів тощо). Предметом теми є лексико-граматичні та невербальні маркери сугестії, орієнтовані на здійснення впливу на індивідуальну/масову свідомість та підсвідомість.
 
У процесі опрацювання теми отримано такі наукові результати:
 
1) сформовано основні положення теорії комплексної природи комунікативного впливу, що містить ментальні, психологічні, нейрофізіологічні та власне мовні й невербальні складники, яким притаманна характерна специфіка реалізації відповідно до жанрової оригінальності дискурсивної практики; 
2) продовжено добір і систематизацію релевантного фактичного матеріалу в широкому жанровому діапазоні; 
3) обґрунтовано доцільність застосування комплексної методології дослідження впливової комунікації, яка спирається на синтез актуальних гуманітарних парадигм (філософія, психологія, нейрофізіологія та ін.) та власне лінгвістичних новітніх напрямів (НЛП, сугестивна лінгвістика, психолінгвістика, теорія мовної комунікації, нейролінгвістика та ін.); 
4) триває ідентифікація і лінгвістична кваліфікація мовленнєвих маркерів сугестивної комунікації, у межіх яких визначено домінантні рівні, пов’язані насамперед з їхнім семантичним потенціалом та синтаксичним конструюванням; 
5) виокремлено характерні невербальні експлікатори, зокрема у межах обрядового дискурсу як одного з базових сугестивно активних жанрів;
6) уперше висвітлено впливову природу обрядового жанру як на рівні вербальних утілень, так і з урахуванням самобутньої невербальної репрезентації;
7) уперше розкрито  сугестивний потенціал фразеологічного рівня у проекції на специфіку медійної експлікації;
8) уперше виявлено характерні мовні маркери у межах дискурсу соціальної реклами, що активізує укладання ефективних рекламних повідомлень цього жанру;
9) розпочато комплексний аналіз сугестогенів лексико-семантичного рівня в комплексі рекламних дискурсів;
10) започатковано опрацювання сугестивної насиченості юридичного дискурсу (на матеріалі судових промов адвокатів);
11) розроблено концепцію новітнього асоціативного словника рекламних слоганів, що містить слоганімікон усього рекламного метадискурсу;
12) виявлено, що врахування специфіки всього комплексу власне мовних, психолінгвістичних, нейрофізіологічних та інших чинників, які беруть участь в сугестивній комунікації, дає  змогу ідентифікувати і відповідно прогнозувати загальні стратегії спілкування такого типу.
 
Теоретичний здобуток виконання науково-дослідної теми полягає в розробленні основ якісно нової теорії впливової комунікації, експонованої на вісь національної ментальності. Основні засади пропонованої теорії можуть бути перспективними для подальших наукових досліджень у галузях сугестивної та комунікативної лінгвістики, когнітивної й психолінгвістики, лексичної та граматичної семантики української мови, лінгвокультурології. Перспективними для наукових досліджень є й когнітивні, психолінгвістичні та нейрофізіологічні засади теорії комунікативного впливу, більшість положень якої можуть бути використані як часткові методи лінгвістичного дослідження. Також теоретичний здобуток науково-дослідної теми визначається можливістю застосування її результатів у розробці теорії захисту особистості / соціуму від маніпулювання, негації інформаційного впливу ЗМІ, загальних наслідків сприйняття патогенних текстів, а також їхньої відповідної корекції.
 
Практична цінність основних результатів виконання науково-дослідної теми полягає в тому, що вони можуть бути використані в загальному моделюванні коректних впливових контекстів у широкій жанровій амплітуді дискурсивних практик (комерційна, соціальна й політична реклама, іміджеве конструювання, медійні практики тощо) у проекції на специфіку національної аудиторії. Крім того, матеріалами дослідження можна скористатися у викладанні сучасної української мови (лексична семантика, фразеологія, морфологія, синтаксис), теорії мовленнєвої діяльності, основ нейролінгвістичного програмування, комунікативної, когнітивної та сугестивної лінгвістики,  загального й порівняльного мовознавства, психолінгвістики, практичної лексикографії, дискурсології, лінгвокультурології,  юрислінгвістики. Матеріали можуть стати основою для розроблення спецкурсів (автором розроблено й упроваджено в навчальний процес на філологічному факультеті ОНУ імені І. І. Мечникова спецкурс з основ комунікативного впливу), а також створення відповідних навчальних посібників для студентів.

Збірники

 Кафедра української мови видає збірник наукових статей “Записки з українського мовознавства”, який започатковано у 1994 році. На сьогодні видано черговий 21 випуск. Також члени кафедри беруть активну участь у виданні інших факультетських збірників: “Вісник Одеського національного університету. Серія Філологія”, часопис «Мова», «Записки із загалної лінгвістики», в яких досліджуються різноманітні аспекти функціонування мови в оригінальних дискурсних площинах, опрацьовуються класичні й новітні напрями сучасної лінгвістичної науки, аналізуються фундаментальні питання теоретичного та практичного мовознавства.

 Конференції

 У 2001 році проведено наукову конференцію, присвячену 100-річчю А. А. Москаленка: “Наукова спадщина професора А. А. Москаленка й сучасне українське мовознавство”.
 У жовтні 2003 р. проведено Міжнародну науково-практичну конференцію “Українська ментальність: діалог світів”.
 У вересні 2005 року проведено Всеукраїнську наукову конференцію, присвячену пам’яті професора С. П. Бевзенка.
 У жовтні 2012 року проведено ІІІ  наукові читання пам’яті члена-кореспондента НАН України Юрія Олександровича Карпенка.
 У рамках співробітництва з Придністровським державним університетом імені Т. Г. Шевченка кафедрою проведено такі спільні заходи:
 круглий стіл «Інноваційні процеси в сучасному термінотворенні» (Тирасполь, 2012);
 круглий стіл «Мова Тараса  Шевченка на землі Придністров’я: історія та сучасність» (Тирасполь, 2012);
 круглий стіл «Мовна картина світу слов’ян» (Тирасполь, 2012);
 круглий стіл «Тарас Григорович Шевченко у колі сучасників» (Тирасполь, 2013);
 міжнародна науково-практична Інтернет-конференція «Актуальні проблеми мовознавства та літературознавства» (Тирасполь, 2013);
 науково-практичний студентський семінар «Значення української мови у полілінгвальному просторі України і Придністров’я» (Одеса – Тирасполь, 2013);
  круглий стіл  «Тарас Шевченко: світова слава генія»  (Одеса – Тирасполь, 2014);
 міжнародна науково-практична конференція «Міжкультурна комунікація: проблеми та перспективи» (Одеса – Львів – Тирасполь, 2014).
 У березні 2014 року спільно з кафедрою прикладної лінгвістики Національного університету «Одеська юридична академія» проведено Всеукраїнську наукову конференцію «Мова Тараса Шевченка в контексті наукової парадигми ХХІ століття».
 У березні 2015 року спільно з Миколаївським національним університетом імені В. О. Сухомлинського, Херсонським державним університетом та Уманським державним педагогічним університетом імені Павла Тичини проведено Всеукраїнську науково-практичну конференцію студентів та молодих учених «Формування наукової парадигми лінгвістики: основні аспекти та чинники».

 Наукові монографії

 Бондар О. І. Темпоральні відношення в сучасній українській літературній мові / О. І. Бондар. – Одеса, 1996. – 192 с.
 Карпенко Ю. О. Літературна ономастика Ліни Костенко / Ю. О. Карпенко, М. Р. Мельник. – Одеса, 2004. – 216 с.
 Ковалевська Т. Ю. Комунікативні аспекти нейролінгвістичного програмування / Т. Ю. Ковалевська. – Одеса, 2001; 2008. – 344 с.
 Ковалевська Т. Ю. Короткий асоціативний словник рекламних слоганів / Н. В. Кутуза, Т. Ю. Ковалевська. – Одеса: Астропринт, 2011. – 80 с.
 Одеська лінгвістична школа:  координати сучасних пошуків: колект. моногр. / кол. авт.; за заг. ред. Ковалевської Т. Ю. – Одеса: видавець Букаєв В. В., 2014. – 560 с. 
 Реклама та PR у масовоінформаційному просторі: монографія / Т. Ю. Ковалевська , Н. В. Кондратенко, Н. В. Кутуза. – Одеса: Астропринт, 2009. – 400 С.
 Словник українських говорів Одещини / за ред. проф. Бондаря О. І. – Одеса: Видавництво ОНУ імені І. І. Мечникова, 2011. – 224 с.

 Підручники та навчальні посібники

Антонюк О. В. Матеріали до практичних занять з курсу «Вступ до перекладознавства» / О. В. Антонюк. – Одеса, 2010. – 24 с.
Бондар О. І. Японське лінгвокраїнознавство / О. І. Бондар, І. П. Бондаренко. – К., 2012. – 653 с.
Бондар О. І. Сучасна українська мова: Фонетика. Фонологія. Графіка. Орфографія. Орфоепія. Лексика. Лексикографія / О. І. Бондар, Ю. О. Карпенко, М. Л. Микитин-Дружинець. – К., 2006. – 350 с. (з грифом Міністерства освіти і науки України).
Бондар О. І. Історична граматика української мови. Навчальний посібник / О. І. Бондар, А. П. Романченко, Г. В. Сеник, О. О. Сікорська. – Одеса: ОНУ, 2013. – 172 с. 
Дружинець М. Л. Сучасна українська мова: морфологія іменних частин мови. Навчальний посібник / М. Л. Дружинець, А. Л. Порожнюк. – Одеса : ОНУ, 2013. – 254 с.
Карпенко Ю. О. Вступ до мовознавства / Ю. О. Карпенко. – К., 2006.
Ковалевська Т. Ю. Основні вимоги до написання та оформлення курсових і кваліфікаційних робіт  (для студентів-філологів).  Методичний посібник / Т. Ю. Ковалевська; [відп. ред. Н. М. Хрустик]. – Одеса: видавець Букаєв В. В., 2014. – 93 с.
Ковалевська Т. Ю. Oснови ефективної комунікації: Навчальний посібник  (Порадник управлінцеві на щодень) / С. А. Бронікова, Т. Ю. Ковалевська. – Одесса: Фенікс, 2008. – 140 с. 
Ковалевська Т. Ю. Основи мовленнєвої діяльності: Методичні вказівки та завдання для студентів першого курсу філологічного факультету спеціальності «Українська мова і література». Видання 2-е, перероблене і доповнене / Т. Ю. Ковалевська. – Одеса, 2008. – 36 с.
Микитин М. Л. Сучасна українська літературна мова: Морфеміка. Словотвір. Морфологія: Практикум / М. Л. Микитин, А. П. Романченко. – Одеса: Астропринт, 2005. – 256 с. (з грифом Міністерства освіти і науки України).
Програми лекційних курсів та плани практичних занять кафедри української мови (для студентів «українська мова і література»): метод. посіб. / відп. ред. д-р філол. наук, проф. Т. Ю. Ковалевська. – Одеса: «Одеський національний університет імені І. І. Мечникова», 2015. – 236 с.
Романченко А. П. Методичні вказівки з історії української мови для студентів 3 курсу (заочна форма навчання) / А. П. Романченко. – Одеса: ВМВ, 2011. – 24 с.
Романченко А. П. Матеріали до практичних занять із ділової української мови (для студентів ІІІ курсу філологічного факультету спеціальність «Мова та література (російська)») / А. П. Романченко. – Одеса: Видавництво Одеського національного університету, 2011. – 77 с.
Романченко А. П. Українська мова за професійним спрямуванням: навч.-метод. посібн.: у 2 част. – Част. 1 / А. П. Романченко. – Одеса: Астропринт, 2012. – 92 с.
Семененко Л. А. Практична стилістика і культура української мови: Методичний посібник для студентів 3 курсу спеціальності «Видавнича справа та редагування» і «Журналістика» / Л. А. Семененко. – Одеса, 2012. – 80 с.
Семененко Л. А. Практична стилістика і культура української мови: Методичний посібник / Л. А. Семененко. – Одеса: ОНУ, 2013. – 76 с.
Семененко Л. А. Практична стилістика і культура української мови: Методичний посібник / Л. А. Семененко. – Одеса: ОНУ, 2014. – 76 с.
Семененко Л. А. Синтаксис сучасної української мови: Методичний посібник / Л. А. Семененко. – Одеса, 2012. – 65 с.
Семененко Л. А. Синтаксис сучасної української мови: Методичний посібник / Л. А. Семененко. – Одеса, 2013. – 78 с.
Семененко Л. А. Синтаксис сучасної української мови: Методичний посібник / Л. А. Семененко. – Одеса, 2014. – 78 с.
Сучасна українська мова. Фонетика. Фонологія. Орфоепія. Графіка. Практикум. Навч. посібник / За ред. Фащенко М. М. – К., „Академія” – 2009. – 176 с.
Сучасна українська мова. Фонетика. Фонологія. Орфоепія. Графіка. Орфографія. Практикум. Навчальний посібник / За ред. М. М. Фащенко / Авт. колек.: Фащенко М. М., Микитин-Дружинець М. Л. та ін.  – Київ: ВЦ «Академія», 2010. – 176 с. (з грифом Міністерства освіти і науки України).
Сучасна українська літературна мова . Фонетика. Фонологія. Орфоепія. Графіка / За ред. М. М. Фащенко / Авт. колек. Фащенко М. М., Микитин-    Дружинець М. Л. та ін. – Одеса , 2010. – 210с. (з грифом Міністерства освіти і науки України).
Тестові завдання з орфографії та орфоепії сучасної української мови (з   орфоепічним коментарем). Навчальний посібник / За редакцією   М. Л. Микитин-Дружинець. – Одеса: Астропринт, 2009. – 340 с. (з грифом Міністерства освіти і науки України).
Українська мова: Орфографія. Орфоепія: Тестові завдання: Навч. посіб. / За ред. М. Л. Микитин-Дружинець. – К.: ВЦ «Академія», 2009. – 336 с. (з грифом Міністерства освіти і науки України).
Хрустик Н. М. Проблеми морфемного, словотвірного та  етимологічного аналізу: Наук.-метод. посіб. – Одеса: Фенікс, 2011. – 114 с.
Хрустик Н. М. Сучасна українська літературна мова. Морфеміка: підручник / Н. М. Хрустик. – Одеса: Фенікс, 2012. – 137 с.

 Партнерські зв’язки кафедри

Укладено угоду про співпрацю (у межах наукової теми «Комунікативна сугестія в поліжанрових дискурсах) між кафедрою української мови та кафедрами прикладної лінгвістики (Миколаївський національний університет імені В. О. Сухомлинського); мовознавства (Херсонський державний університет); культурології (Харківська державна академія культури).
 
Викладачі кафедри співпрацюють із міжнародними організаціями, зокрема з:
 
Центром української культури ПДУ імені Т. Г. Шевченка.
Українським домом м. Тирасполя. 
Спілкою українців Придністров’я імені О. Бута. 
Міжнародною громадською організацією «Український центр «Співробітництво». 
Спілкою письменників Придністров’я.
Товариством української культури «Стожари».
Товариством української мови «Мова калинова».
Посольством України в РМ.
Громадською організацією «Укрпросвіта» імені Т. Г. Шевченка.
Активним організатором такої співпраці є к. ф. н., доц. кафедри української мови ОНУ імені І. І. Мечникова Дружинець М. Л.

Відзнаки, нагороди, почесні звання членів кафедри

Дружинець М. Л.:
- Завідувач кафедри української філології Придністровського педагогічного державного університету імені Т. Г. Шевченка.
 
Ковалевська Т. Ю.:
- Академік Академії наук вищої освіти України.
- Член журі Ліги меценатів Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика.
- Член Комісії з визначення соціально значущих видань місцевих авторів обласної державної адміністрації.
 
Хрустик Н. М.:
- Голова журі регіонального конкурсу конкурсу з української мови імені Петра Яцика.
- Голова журі обласного конкурсу з української мови та літератури імені Тараса Шевченка.
- Голова обласної олімпіади з української мови.
 
Грамоти
 
Антонюк О. В.:
  • Грамота Придністровського державного університету імені Т. Г. Шевченка за участь у міжнародному студентському семінарі присвяченому Дню української писемності та мови (2013).
  • Грамота за цикл лекцій «Українське слово» у рамках проведення Відкритого університету (2014).
 
Дружинець М. Л.:
  • Почесна грамота посольства України в Республіці Молдова за вагомий внесок у розвиток української духовності (2012).
  • Подяка за організацію і участь у міжнародному студентському семінарі присвяченому Дню української писемності та мови (2013).
  • Орден-відзнака за популяризацію творчості Т. Шевченка у ПМР та участь у Шевченківському міжнародному літературному конгресі (2014).
  • Почесна грамота Придністровського державного університету  імені Т. Г. Шевченка (2014).
 
Ковалевська Т. Ю.: 
  • Грамота «Викладач р¬ку очима студентів» за 2011 – 2012 н. р.
  • Грамота «За наукові досягнення та плідну співпрацю з аспірантами» (2013).
  • Грамота Придністровського державного університету імені Т. Г. Шевченка за участь у міжнародному студентському семінарі присвяченому Дню української писемності та мови (2013).
  • Міжнародна  грамота за участь у круглому столі, присвяченому Т. Г. Шевченкові (2013).
 
Фащенко М. М.:
  • Почесний знак Одеського міського голови «Трудова слава» (2012).
 
Хаценко Л. І.:
  • Грамота «Викладач року очима студентів» за 2013 – 2014 н. р. 
 
Хрустик Н. М.:
  • Грамота «Викладач року очима студентів» за 2012 – 2013 н. р. 
  • Грамота «Викладач року очима студентів» за 2014 – 2015 н. р. 
 
При кафедрі працює аспірантура й докторантура, у межах яких за останні роки під науковим керівництвом провідних членів кафедри підготовлено та захищено понад 25 докторських і кандидатських дисертаційних праць.

Адреса

вул. Дворянська, 2,Одеса, 65082
Тел. приймальної (38-048)723-52-54
Тел./факс (38-048)723-35-15
Email: rector@onu.edu.ua

Наші партнери

Top